Я світлі почуття будую
У серці, наче дім,
А темні почуття руйную,
Щоб жив на світі цім
Я в щасті, злагоді, любові,
Провадили мене
На ньому миті пречудові,
Хай навіть і мине
Моє життя колись навіки.
Та доки буду жить,
Хай світлі почуття, мов ріки,
В мені течуть щомить.
Я повністю їм віддаюся,
Щоб жити з ними вік,
А почуттям злим не скорюся
На світі цім повік.
В самого себе проникаю
Й на тисячу замків
Я двері серця замикаю
Від темних почуттів.
У нього так не проберуться
Вони. Отож нехай
Вони усі на порох струться,
Собі поклавши край,
Щоб в серці жодної людини,
А не лише в моїм,
Їх не було ані краплини.
Не слід в нім бути їм.
Хай світлі почуття у нього
Ідуть, немов в свій дім,
І протягом життя усього,
Неначе квіти, в нім
Ростуть і буйно розцвітають
Впродовж життєвих літ
Й добро творити надихають,
Щоб лиш покращить світ.
Євген Ковальчук, 12. 04. 2021
