Шукач
Шумить біля моєї хати ліс,
у вітрі наростає його гучність,
я думаю, що вітер- фаталіст,
а в шумі чую голос про минучність...
Шукає щось своє між хвилями дерев,
розчісує у сосен пишні крони,
незадоволено, здіймає лютий рев,
красунь беріз схиляючи в поклони...
В сердитому пориві штурхає мене,
шукає щось...Шукач у безнадії,
знаю: завтра вранці він стомиться й засне,
і знову ліс зашепотить про мрії...
Тендітний подих мої овіє плечі,
лагідно доторкнеться пошерхлих губ,-
шукач відчує печалі порожнечу,
може ,найкоштовнішу з вчорашніх згуб...
Нема покори ,як тривога є у серці,
я мов той ліс,її пориви пережду,
й хоча душа ще у кривавій гімнастерці,
я теж шукач...Розраду дням своїм знайду...
