Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Незламна: Життєвий парадокс - ВІРШ

Прийшла весна, розкривши дужі крила, Але в душі моїй панує сум. Чому ж вона, що завжди серцю мила, Несе мені рої печальних дум? Співає радо птаха на світанні, А я блукаю поглядом журним. Чи із промінням моя радість рання Знайде в душі утомленій спочин? Усе мені нагадує про мрії, Що не збулись, розвіялись, як дим. Весна прийшла, але душа не мліє, А тяжко плаче під дощем гучним. І в цьому парадоксі - суть страждання: Весна цвіте, а в серці - покаяння.