Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес: Іду життям - ВІРШ

Не мінним полем я іду – життям, Аби до фінішу свого дістатись, Стрічаються і радість від звитяг, І біль невдач, і виклики повстати. Іду не рік, не два – іду давно, Хоча мій щлях устелений камінням, Впиваюсь іноді терпким вином, Та виживаю, завдяки умінню. Іду туди, куди покликав рок, Звернуть не можу, бо перечить доля. А мо’, це шлях у вічність, до зірок, Адже путі Господні невідомі? Іду під градом і рясним дощем, Вітри долаю й білі хуртовини, Несу в собі за Україну щем, Бо ж розпинають на хресті, невинну. Для нас важкі окови вже кують «Брати» вчорашні, дикі, окаянні, Вони й тепер нам волі не дають, Як і оті, що із-за океану. А я іду! Попри усе, іду У ногу зі знекровленим народом І зневажаю у душі орду, Пишаючись патріотичним плодом! Моя Вкраїна – гордо це звучить, Отож не маю права я на зраду. «О Боже наш Великий, не мовчи, Озвися із небес каральним «градом». У тебе мусим захисту шукать, Аби Ти пояснив чужому війську: Людина на Землі – це не шакал, Не смій вбивати плем’я УКРАЇНСЬКЕ!» 25.02.2025. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко