Сайт поезії для дітей, вірші, поздоровлення у віршах :: AlexVIP: Я навчився…. - ВІРШ

Я навчився жити без тебе… Без вигадок, листів, і каяття. Я не питаю про долю у неба, Бо вже навчився слухати життя. Я навчився більше не шукати Твоїх слідів у втомлених містах. Ти – все, що серце вчилося тримати, Що затонуло в твоїх глибоких очах. А потім раптом – голос серед тиші, Дзвінок, що повертає в інший час. Скажеш тихо: «З тобою, певно, інші… Чи краща я? Чи згадуєш ще нас?» Що ж відповісти? Як пояснити, Що все життя тебе одну любив? Що вчився відпускати, а не жити, Та кожен спогад серцем пережив... Я відповім: "Знаєш, все успішно, Робота, дім, велика й дружня сім'я, Майже забув, як ти торкалась ніжно І з тремтінням мовила моє ім'я..." І ти мовчиш… І в цьому наші втрати, Бо що сказати – знаємо давно. Є речі, що не можна повертати, Як сніг весною, що зійшов давно. Я теж мовчу… Бо все уже без сенсу. Усе, що важить, втрачено колись. Та тільки в снах, між дотиками серця, Ти знову тихо шепчеш: „Залишись…“