Ти сказала: "Все минуло,
Це не любов, а тільки тінь".
Почуття коли заснуло,
То прокидатись буде лінь.
Я питав: "Чому так сталось?"
Ти лиш мовчки посміхалась.
Все, що мріялось, зникало,
Вмить розсіялось, пропало.
Але в серці величаво
Я твій образ зберігаю,
Твої очі пам’ятаю,
Що світилися яскраво.
Час летів, життя тривало,
Почуття все так же спало.
Ти ще в згадках залишалась,
Хоч і вийти намагалась.
Знаю, все колись минає,
Та ти у спогадах живеш.
Просто друзі... Так буває,
Марно душа болить без меж.
Мирослав Манюк
11.03.2025
