А за плечима кожен має крила,
І сотню шансів, але не життів.
Долає темряву душа безсила,
Та все ж шукає істину віків.
Ми йдемо вперто, падаєм, встаємо,
Збираєм досвід, втрати і любов.
Шукаємо себе між тим, що маєм,
Щоб знову кинутися в вир основ.
І кожен день — мов чистий аркуш білий,
На його долі пише власний текст.
Одним малює кручі й бурі сміло,
А іншим — сонце, щастя світлий блиск.
Та в кожнім серці є вогонь нетлінний,
Що крізь невдачі й сум палає знов.
Бо навіть в темряві є шлях єдиний —
Його ведуть надія і любов.
А за плечима є незримі крила
І хоч зламати їх життя могло,
Летиш над світом поки світить сила
Й несеш у серці світло і тепло.
10.03.25
«А за плечима кожен має крила,
І сотню шансів, але не життів».
/з мережі/
Чудовий вірш! 
