Пасмами диму, імли чи туману,
Річка сповилася між берегів.
Земле моя, залікуй свої рани,
Зіллям весняним, сам Бог так велів...
Вітер остудить і час зарівняє,
Шрами глибокі, пекучі сліди.
Кожен сьогодні цей біль відчуває,
Наслідки дій і свавілля орди.
Тільки самі ми собі допоможемо,
Перекуємо плуги на мечі.
Ми не зламаємось, ми переможемо!
В небі дзвенять журавлині ключі...
Линуть птахи, їх війна не лякає,
Іскру надії несуть з далини.
Мов первоцвіти, з землі проростає
Віра в закінчення ери війни.
