Пустився дощ із неба щирий
Змиває з рук гріхи минулі
Мені не вистачало тебе друже милий
Пройдуся босий по галявині

Я пам'ятаю першу зустріч нашу
Промок до нитки, застудився
Ти знаєш вперше злився
Ненависть не жила до цього в тілі молодому

А далі все було прекрасно
Проте приходив ти не часто
Але чекав я тиждень, місяць
І ти з'являвся,такий ясний

Проплакав ти сьогодні довго
Облив мою гидку душу і тіло
Коли ще чекати тебе друже милий?
Бо я ж людина, а ти щирий