мені не вистачає хвиль емоцій
навколо сірий світ пливе вперед
крізь материнські сльози
і дим від сигарет

її сини забули запах сонця
ріка дитинства більше не звучить
не привітає ранок посмішкою
а скоро хмільна ніч

вони забули номер мами
дотик роси маленькими ногами
батько навчав та все дарма
і закрутилась голова

один хотів сім'ю
молився кожен Богу
забувся про роботу
про дане колись слово

а другий марив нею
їх руки, захід сонця
здавалось не відпустить
мабуть таки назавжди

вони були пов'язані
ріка і двоє молодих
а пам'ять десь блукає
роса вже не чекає

її сини цілують руки ніжно
тепер назавжди,тепер поряд
і горе матерям
так зустрічати частинок свого життя