Не зупиняйся... Утікай!
Біжи вперед, не оглядайся.
На розуміння не чекай,
на співчуття не сподівайся.
Немає жалості.
До слів,
давно забутих, не вертайся.
Хотів, надіявся... не смів,
не знав, не думав...
Розчиняйся
помежи монотонних днів,
які наповнили собою
мережку неспокійних снів.
А після сну йди знов до бою -
у нОвий день. У бій з тобою
ставитимуть твої думки,
невдалі спроби та зітхання.
Чи хтось подасть тобі руки?
Хіба що власні сподівання,
хіба... надія, що здаля
спостерігає все частіше
чи не пішла з-під ніг земля,
чи не колотиться гучніше
десь в глибині твоя душа.
А ти - іди, не зупиняйся!
І хай летить все відкоша,
за мить хапайсь. Не розсипайся!
Ти... лиш на себе сподівайся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2023
автор: Ксенія Фуштор