[i]Ніхто з нас не винен у спокої серця...[/i]
Сховано теплі осінні тумани.
Погляди в зовсім суху акварель.
Сизі міста, що навколо кружляли,
Забули про вальс і тендітну морель.
Усипано снігом неска́зані дива...
Тихо спадає додолу розмай
І чується тихе веління, де злива
Знов відчуває на тілі обман...
І тільки два неба, омиті грозою,
Дивляться в душі полегло-світів...
Ми дихали зовсім чужою золою
На відстані надто далеких мостів.
Ми проводжали свої першоквіти,
Знову спадали у відчай негод,
Аби розійтися у власні зеніти
Сонячно-денних і зоряно-згод...
22.11.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2023
автор: Сара Ґоллард