У неї були білі зуби,
В очах же пива мед блистів.
Прекрасні мальовничі губи,
Які поцілувати все хотів.
Далеко були ми самі від себе:
Проклята відстань душу рвала вмить.
Поміж людей високої богеми,
Душа до неї крилами летить.
Не знаю я, чи буде щось в майбутнім.
Чи дух почує в ці тривожні дні,
Як дивно почуваюсь я відсутнім,
На кожен день у темноті німі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2023
автор: П’еро