Мене забудь, моя країно,
Сміло борись, щаслива будь,
І розвивайся, як калина,
Мене згадай коли небудь!
Мене забудь і тихим смутком,
Не розбивай мій спокій тут,
Бо я живу без тебе в смутку,
Не зможу я тебе забуть...
Не маю спокою без тебе,
Тебе я згадую щодня,
Це бачить Бог і зорі з неба,
Ні, не забуду тебе я...
Не знаю я, чи повернуся,
Вкраїно, милая моя...
Без тебе я щодня журюся,
Та повернутись сил нема...
Одна не зможу вже я жити,
Така це доленька моя,
Тебе не зможу я забути,
В цьому печаль нині моя...
Та й повертатись я боюся,
Одна не зможу вже я жить,
І тут я долі підкорюся,
І постараюсь не тужить...
Тобі, країно, довіряю:
Усі я помисли свої...
Ти не осудиш, я це знаю,
І стаю впевнена в собі...
Може колись я все ж вернуся,
Коли закінчиться війна...
І до землі я поклонюся,
Моя країно дорога...
Пробач мені, моя країно,
Й прошу мене не забувай,
Про тебе я дивлюсь новини,
І не кажу тобі прощай!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2023
автор: геометрія