Я квіти ніс та послизнувся
Твій голос мене іменем гукав
На те́бе тільки глянув, повернувся
Так впала ти і я з тобою впав
Щось в тобі є, скажу я не одразу
Поки згадаю ще раз загублю
На себе́ з дня у день я тримаю образу
За те, що не знаю, за що так люблю
Тебе і твою кольорову палітру
Що має початок у яблуці ока
Невинну таку, прозору і світлу
Дівчина проста, зеленоока
Я причин не знайду в міркуванні
Чому все, що ти робиш ціную й люблю?
Я б грівся в твоєму міцному коханні
З тобою б потрохи зрекнувся жалю́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2023
автор: Іван Гурковський