Раз обходили пани
Навкруги костьола,
Захопили хто що міг,
Носили довкола.
Ото мазур і собі,
З набожества свого,
Перед себе захопив
Каменя святого.
І аж крекче неборак,
А святого носить,
Та щоб швидше обійти,
Він вже й Бога просить...
А тут йому на біду,
Ще люди ступають,
Як навколо обійшли,
Знову починають...
Бачить мазур, що ніяк,
Донести неможе,
Бух об землю тим святим,
Та до нього й каже:
"Був я, - каже,- молодий,
То тоді й носив я,
А тепер, як вже старий:
Носить нема сили!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997611
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.11.2023
автор: геометрія