ну от і все я здався зник замовкнув
і вже навряд чи де відчую стоп
як в галасі за спиною у вовка
що втік від всіх і схоронився ловко
знайомтеся це я ваш мізантроп
гидку всі ролю грають ніби кожен
пов’язаний із ніг до голови
у дику гайову чи панську рожу
на щось колись і десь нікчемно схожий
як ніби він не жив а голосив
думки слова і дії зовсім різні
нерозуміння видимих речей
як викинули геть слова із пісні
котра звучить без слів хоч ти їй трісни
як із вогню та в рот і не пече
зелене повновладдя стало сірим
дичавіють відтінки на ходу
стають такі що зраджують довіру
такі що не до фронту їм надміру
відсутність цього ледве де знайду
та і шукати вже тепер не буду
сама до вовка проситься вівця
брехні наївшись облизнів та блуду
що їх жеруть забиті й досі люде
дурні як і верховна влада вся
отож вмиваю руки як звеліло
і вивертаю шкіру нанівець
та й поринаю в неминуче діло
де синапси у розпачі та сміло
чекають на прийдешній наш кінець
та це не все багато ще любові
зосталося у вихорі моїм
скажу як зможу дещо на півслові
чи намалюю плями кольорові
в німім чеканні поки гряне грім
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997138
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2023
автор: Щєпкін Сергій