І черешню в садку,
І берізку в гаю,
І хмаринки у небі, і зорі:
Я безмежно люблю,
І живу, як пливу
Платан - човен у синьому морі.
А ще рибу й пташок,
Воду, глину й пісок,
І навколо безмежні простори,
І ліси, і поля,
І озера, й моря,
І широкі степи неозорі.
Небо синє й блакить,
Як все це не любить?..
І проміння ласкавого сонця,
Квітку ніжну, й на ній,
Як сльзинку з - під вій,
Роси краплю...І світло з віконця.
А ще дощ і туман,
І оселю, й паркан,
І вогонь...Й навіть дим від багаття,
І веселий струмок,
Як повітря ковток,
Що дає мені силу й завзяття.
Не шукаю слова,
Їх знаходить душа,
Не рахую ні часу, ні років.
Тут мої є садки,
І ліси, і степи,
Що дають і натхнення, і спокій.
І далі піду,
Біль вгамую й біду,
Все зроблю, що від мене залежить.
Силу я віднайду,
Людям я поможу,
Бо мені все і людям належить.
Не шукаю слова,
Їх знаходить душа,
Маю я і натхнення, і спокій,
Жаль, що йде в нас війна,
Наший квіт убива,
І тому у душі сум глибокий...
І мені ця війна,
І пече, і болить,
Орки Путіна все вбити хочуть,
Та я вірю синам всім
І донькам токож,
Вони знищити орків всіх зможуть!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997127
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.10.2023
автор: геометрія