Ніч,
Дуже темно,
Я слухаю тишу:
Шепіт фіранок та скрипи підлоги.
Вітер за вікнами гілки колише.
Місто звучить і веде діалоги.
З вікон чутно може сміх, може схлипи.
Шурхіт колес, гальм різке здивування.
Хтось бубонить,
Хтось читає молитви.
Хтось застигає від розчарування,
Щоб через хвильку вдихнути цю тишу,
І захлинутись повітрям болючим...
Не підслуховую,
Просто залишу -
Не заважатиму словом колючим.
Тиша - не вакуум,
Тиша - пригода,
Сповнена нотами, як партитура.
Різне звучання, та різна природа.
Чорні коти...
Дивна архітектура...
Привиди,
Тіні розмиті туманом
Тихо шепочуть осінні закляття...
Тиша - це диво...
Наблизиться ранок -
Зникне мана в світанковім багатті...
10.10.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2023
автор: Наталі Рибальська