Слово, – ти птаха чи криця?
Гоїш і раниш. По суті,
наче Дзвонкова криниця,
а людям тебе не чути.
Вони з’язичені стали,
збиваються ув отари,
їдуть московські васали,
а ті не бояться кари.
Хай виплаче очі мати,
дружина у чорній хустці,
діти питають: «Де тато»?
і тягнуть до фото руці…
Не стрічка вас роз’єднала,
що йде у кутку портрета,
сьогодні, на жаль, чимало,
таких, що пішли у Лету.
Скільки ще крові потрібно
нам на вівтар цей пролити?
Наче і пишуть не дрібно –
ворог один – московити.
Час розірвати кайдани!
Люди до цього готові?
Навіть великі тирани
боялись вкраїнського слова.
10.10.23р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2023
автор: Микола Соболь