Чую, здається, як бринькає десь павутина,
Бачу: вібрує, неначе струна від щипка.
Тенькає сивий туман, що збирає краплини,
Ті, опадаючи, дзенькають на пелюстках.
Дзвоном пробилось до стежки ранкове проміння.
Тихо б упало, та вітер його розхитав.
Срібного гребеня вплутав у гілля осіннє,
Й брязкання листя згубилося в покриві трав .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995231
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2023
автор: Горова Л.