Мене надійно мама обіймала,
Ховала у додоню серця щем,
Змітала біль до ніг, як лист опалий.
І сум змивала сонячним дощем.
Найменшу тінь туги вона ховала,
Для мене під негодою цвіла.
Хоч зрада й виглядала із оскалом,
Перо згубивши чорного крила.
Не відала я - маму біль обпік,
Бо сліз не витирала їй зі щік,
Й про те, що плаче уночі, не знала.
Із батьковою синню у очах
Тулилася до рідного плеча.
Ріка дитинства плинула помалу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994901
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2023
автор: Горова Л.