Есть время
безвременья,
время абсурда
И пост абсурд
наступит вослед.
Я знаю, что время
излечит, рассудит
И развенчает
до новых календ.
В віках чудес було немало,
Ще стільки ж буде їх повсюди.
Чи люди, - ще не зовсім люди?
Бо опустило Зло забрало
І піднялось на повний зріст.
О, скільки вже страшних абсурдів
Нам XXІ вік приніс!
І люди тішаться як можуть,
Бо жить в страху не хочуть люди.
Вирішують все, видно, гроші.
І лізуть люди з шкіри, схоже, -
Хоч раз в житті рвонуть в відрив.
О, скільки вже чуднИх абсурдів
Нам XXІ вік відкрив!
Завжди чекають люди чуда,
За ними ж причаїлись монстри
І чудо пропонують людям,
Не проти ті, на чудо, - попит,
Та попит , - наче той удав.
О, скільки ще оман, абсурдів
Нам XXI вік підклав.
Колись же зрозуміють люди,
Що вік абсурдів вже настав.
Та хочуть свята, а не буднів,
Побачити сліпуче чудо
І зараз вже, і задарма.
Вік XXI - пік абсурдів!
Чудес нема - абсурдів тьма!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2023
автор: Рунельо Вахейко