Чого явір серед двору
Стоїть похилився,
А верба, що біля нього
Опустила листя.
Гнеться явір, верба гнеться,
Гілля опускає,
На її зелене листя
Роса випадає.
У дворі там і калина
Чогось потемніла,
Тільки ніжная ромашка
Квітне білим - біло.
То не явір нахилився
За впалим листочком,
А то батько зажурився
За своїм синочком.
Не верба то біля хати
Вкрилася росою,
За синочком бідна мати
Вмилася сльозою.
Не калина потемніла:
Молода дружина,
А ромашка ніжно - біла:
То його дитина.
Через десять довгих літ
Померла й невістка,
Залишилась сиротою
Донька малолітня...
Нині вже вона доросла
Сім"ю свою має,
І до мене часто дзвонить,
Бува й приїжджає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2023
автор: геометрія