Схилила віти до води верба,
Сумний самотній човен на причалі...
...В твоїх очах прихована журба,
І усмішка із присмаком печалі.
Ні хвиль, ні вітру, ні польоту мрій,
Душа вже не бажає і не просить.
Останні квіти — залишки надій,
Піском своїм ріка життя заносить.
...Ще можна стрепенутись!
Зачекай!
Сушити весла і згортать вітрила!
І полетіти ген за небокрай,
Ти не здавайся!
Бог дарує крила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992537
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2023
автор: majra