Не хочу згадувать тебе
Бо кожна згадка як печаль
Що душу ранить так на довго...
Любив тебе колись найбільше...
Тепер страждаю дуже сильно...
Виною тому є твій погляд як тоді...
У ньому я потонув як у воді...
Забудь мене і не згадай
Бо я тебе забуть не можу...
Поети самогубці, тих багато
Я говорю про великих поетів!
А я своє життя загубив...
І проклинав кого любив ...
Мене забули , майже всі...
А забуття то гірше смерті...
Я шукав слави й кохання
Справжнього і істинного
Поки не знайшов, шукав смерті собі
Бо всі забули... Як тоді жити в забутті?
15 років ждав друзів дитинства...
І їх жартів не зрозумів...
Так само і всіх знайомих...
Я ждав що хтось сам напише!!!
І написала одна! Найкраща в світі однокласниця!!!!
Отак буває ... Всім простим ти ніхто
А найкраща згадала!!!
Вчора пофліртував трошки з радіоведучою! В прямому ефірі!
З єврейкою! Так що не все так погано... От вивчаю Тору вдень і вночі... Хоч народжений в православ'ї ...
Та не можу покинути окультизм...
Він як ярмо на шиї...
Викликати архангела ! Цікава забава... Кілька разів практикував!
Але за це відкат обов'язково ...
Треба шукати собі когось
Треба шукати пару...
З українками одні невдачі...
От якби іудейку!
Тому що без неї ніколи не відчути радості Суботи!
Хоч РАВВИН сказав що Шабат для всіх! Не тільки для Іудеїв...
Якби не той РАВВИН то мене б на світі не було давно...
Треба забути минуле... І думати про сьогодні і майбуття...
Друзі на мене обідилися ... Простіть... Якби ви були справжніми друзями дитинства... То свічу за здоров'я б поставили...
Тому простіть... Не згадуйте лихом...
Простіть за ці сповіді і безкінечні вірші....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2023
автор: Ростислав Мельничук