*** *** ***
"Трагічно не те, що людина помирає, а те,
що в людині помирає ще за життя..."
---------------
/Швейцер Альберт/
****************************************
***
Я колись все ж піду -- мене більше не буде,..
Хтось згадає мене, хтось просто забуде.
Залишу вірші я і.., в таємничий вечір..,
де сіяють зірки --щезну...
Тільки...
Хай заплачуть за мною церковні свічки...
Я заплющу очі --
Навік.., там за ширмою залишилась
Перламутру сльоза, наче втома життя.
І дощі, і сніги... швидкоплиннії мрії,
І цвітіння весни, і зів'ялі троянди буття...
Немов книги -- будинки,.. сірість днів і той смуток утрати...
Я залишу все те, що мені полюбилося знати --
Пісень сумних мотив, що колись не співала,
І слова, що сказати я, на жаль, не встигала...
Всі колись ми підемо : знімем маски, корони
І... особливість цю -- знаю, лиш, помітять ворони...
Ми полишимо, тут, все -- пароплави та вілли...
І зрівняє одне всіх -- сантиметри могили...
Білий саван, як сон...
Смерть не зна перешкоди вживую...
Про одне вас прошу -- тільки плакать не треба
за мною.
Хай заплачуть за мною лиш церковні свічки...
Я залишу вірші і піду в тихий вечір,
Де сіяють зірки...
---------------------------------------
23.08.2023; Paris (A-a)
=============================
(!!!)
Автор твору, який переведено --
Тетяна Олексійчук (Татьяна Олексийчук)
=======================
(!!!)
Переклад здійснив
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
------------------------------------------
(Автор -- Мої переклади поезії з різних джерел та мов світу...)
======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2023
автор: MAX-SABAREN