А людина створена не з сталі
Має свою душу, погляд на життя.
Бувають радості, й печалі,...
Як втрачає рідних... плаче, як дитя.
Здається, що сильна, а є слабка...
Буває, що на межі у проваллі.
Душа прозора, як скло...то крихка,
Натре ноги взуття,тиснуть сандалі.
В кожного своя доля і свій шлях,
І ніхто не знає ,що буде завтра.
Риба у воді, а літає птах...
Хто працює ,то згорає ,як ватра.
Один живе у розкішнім замку
Він має срібло -золото - багатий.
А інший, як у шатрі без ґанку...
Як вітер гуляє... лата на латі.
Бог дав нам розум думати, жити,
Руки, щоб трудились у поті чола.
А серце, щоб ближнього любити-
Пити любов, як воду із джерела.
Людина буває свята, грішна...
Помиляється, і робить хибний крок.
Часом втомлена без гриму - смішна,
Складає екзамен на життя урок.
Тож сіймо зерно добра, любові,
Щоб заколосилась золота нива.
І шукаймо слова у розмові,
щоб кожна людина була щаслива.
Господь ,дав нам очі бачити світ...
А вуха ,щоб чули звуки природи.
Душу ,щоб вдихати в пахощі цвіт
Під деревом сховатись від негоди.
Кожен має свій Всесвіт - планету
Зірку між зір ,яка осяює шлях.
Ясно світить сонце для поета...
Надихає муза творить світ в піснях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2023
автор: Чайківчанка