О, світе милий, який ти прекрасний!
Хочу обняти тебе крилом лебідки.
O Світи, світи мені сонечко ясне!,-
Щоб цвіла душа весною, як у квітки.
Я насію ніжних квітів для краси,
Хай до них прилітають птахи здалека!
Запломеніє мій cвіт з води, роси -
Подарує тобі квіт щастя лелека.
Я розчинюсь в тобі світе росою-
Зацвіту, як сонях в сонячнім промінні.
Розплету косу дощем під горою
Згорю,квіткою у цій красі у тлінні.
Пливуть білі хмари, як човни у даль
Димлять засніжені гори у тумані.
Світанок пречистий дзвенить ,як кришталь
Розпускає промінь сонця на світанні.
Сонечко торкнулось до високих гір
До красунь смерек усміхнулось з блакиті.
Натрусило золотих яблук, як зір
І мережить літній сад у срібнім нитті.
О світе милий ,який ти прекрасний!
Я хочу змалювати , цю блаженну мить.
Прожене зиму мій птах піднебесний,
Щоб з тобою у земнім раю - вічно жить.
О світе милий, мій казковий раю !
Я п'ю твою красу жменями з бистрих рік.
Я люблю життя... спів пташки у гаю,-
Як цвіте сад... водограю дзвінкий потік.
Час вимірює наш шлях тисячу миль
Під сонцем крутиться земля під ногами
Життя -це океан із високих хвиль
Благословенний наш маршрут -небесами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2023
автор: Чайківчанка