Про те, про се плету, буває, рими,
В'яжу рядки на вузлики зі слів,
Кручу свій кубик Рубика незримий,
Складаю звуки замість кольорів.
Туди, сюди сотає човник думку,
Вона як нитка, легко обірвать .
І тчеться полотно, де я, чаклунка,
У вишивку повмощую слова.
То так, то сяк подруга - словозміна
Підріже видих чи добавить вдих.
Спишу листок, щоб серце не зніміло,
Про щось кричу, щоб світ мій не затих.
То тим, то сим жену від себе смуток,
Щоб не підходив близько, не топив.
А в снах незмінно - небо каламутне,
Високі палі й вражі черепи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991522
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.08.2023
автор: Горова Л.