Добру випивши чарчину,
Біля жінки спить Мирон,
І облизується смачно,
Бо солодкий бачить сон.
Приверзлося, що в майбутнім
Він в прекрасному живе.
Десь розгулює по місту,
А на ньому - все нове,
А навколо - виногради,
А навколо - буйний сад,
А ліворуч і праворуч
Автомати стоять в ряд.
Підійди, натисни кнопку,
І поллється коньячок.
Скільки раз надавиш пальцем:
Скільки й буде зірочок.
Підійшов Мирон, натиснув,
Надавив, а потім ще...
В автоматі щось заїло:
Тільки пирска, не тече.
І зо зла по автомату:
Кулаком як дасть Мирон!
І прокинувся від болю,
І пропав солодкий сон,
Бо почув жінчин голос:
"Що ти спати не даєш?
Що ти ляскаєш по носі?
Ти чого по носі б"єш?"
І нарешті до Мирона
Вже дійшло, що це лиш сон,
Повернувся він на спину,
І заснув знову Мирон!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991441
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2023
автор: геометрія