Та гей, бики, чого ж ви стали?
Чи поле страшно заросло?
Чи лемеша іржа поїла?
Чи затупилось чересло?
Вперед, бики! Бадилля зсохло,
Самі валяться будяки,
А чересло і леміш нові...
Чого ж ви стали? Гей, бики!
Та гей, бики! Ломіть бадилля,
Ломіть його, валіть на прах...
Нехай не буде того зілля
На наших батьківських полях!
А чересло моє ізліва,
Леміш із правої руки,
Зігнуть і корінь того зілля:
Чого ж ви стали? Гей, бики!
Та гей, бики! Зоремо поле,
Посієм яреє зерно,
А спаде дощик, незабаром,
В землі пробудиться воно.
Пробудиться і на світ гляне,
І, як дівочії вінки,
Зазеленіють наші ниви:
Чого ж ви стали? Гей, бики!
Та гей, бики! Зерно поспіє,
Обіллє золотом поля,
І потече ізнову медом,
І молоком свята земля.
І все мине, що гірко було,
Настануть дивнії роки:
Може і воєн вже не стане,
Чого ж ви стали, мої діти?
Пора настала! Гей, бики!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991383
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.08.2023
автор: геометрія