не відчиняй усім у душу двері,
все одно ми любимо душу виливати свою -
Розповідаємо те,
Що з нами було, є і буде,
Розкрити готові потаємну мрію свою
навіть не здогадуємося від чого душа взяла,
Та й охолонула..,
Розкажемо відверто всю правду, як на духу -
Ніщо не приховавши,
Не прикрасивши,
І тим розруху в життя внесемо своє,
знаю, винні самі,
відкривши всім у душу двері не тим,
усвідомивши наївність згодом.
А вирок заздалегідь був ясний,
Адже неможливо довірятися,
Не впізнавши -
У яку посудину ми інформацію зливаємо,
І потаємне комусь розповівши,
Побачимо,
Що посудина з діркою буває,
І все, що влили,
Витікає в ту ж мить,
І миє вуха всім, хто любить плітки,
А ті,
Хто удостоївся лише бризок
Додадуть від себе,
І комусь тих пліток зліплять...
не відчиняй усім у душу двері
Тримайте все в собі, не довіряйте людям,
Адже всякі знайдуться серед них -
Є ті,
Хто слухає розвісивши вуха,
А потім видасть все за твоєю спиною -
Потішивши інших...
Але час зарубцює рани-
і біль…
Ще залишилися в серці шрами
стривай-
Не наступай на ті ж граблі-
повір-
щоб уникнути душевної травми-
не відчиняй усім у душу двері.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991290
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.08.2023
автор: NaTa Ly