довгою ниткою - життя моє тягнеться,
Приваблюючи когось кольоровим візерунком,
іноді течеш нерівним рядком...
зав'язавши тугим вузликом.
Туго ниточки-дні веретенцем долі,
Полотно мого життя сплітаєте…
Вдень і вночі... видно-не видно...
Про мене наперед все
безпристрасні Богині знають ...
Павутиночки - ниточки
нашого життя наче нитка,
Вона така ж тонка і тендітна,
З кожним болем нитка тягнеться убік,
Не терпить біль, життя тендітне як нитка.
зав'язалось наше життя у вузол тонкий,
Як у ніч вплітає нитку свою світанок,
так сплітаються нитки нашої долі
в нескінченний візерунок,
Заплуталися в ньому міста, імена,
як порошинки.
І моя не зрозуміла, химерна німа розмова,
А наші благання, наші сльози –
їм просто дождинки.
Безпристрасні Богині, невтомно,
весело ткуть,
Всі знають вони: наші радості та гріхи.
Але тільки бажання наші
до уваги не беруть.
Сплітаються долі,
в нас не запитавши дозволу.
так Доля сплітаючи життя нитки,
Зв'язати їх може вузликом.
І нам із них ніяк не вийти,
Поки ми їх не проживемо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991218
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.08.2023
автор: NaTa Ly