Присвячується дружині
Яка краса в саду моєму!
Черешень білі ліхтарі
ніч зберігають до зорі,
яку із садом разом п’ємо.
А сон на яблунях сидить,
у казку грається з гілками,
що місяць наскладав віками
і їх міняє кожну мить…
Я кличу сон – прийди до мене,
і древню казку розкажи,
як мій народ колись-то жив,
і як жила країно нене,
що сад і мене зберегла
і воду налила в криницю,
щоб замісити паляницю
моя дружинонька змогла…
Та сон до мене не приходить:
до тих, хто кличе, сон не йде.
І все як в древній казці, де
той сон і згадувати годі…
Зберуся з силами – і в сад,
піду до яблунь сон спіймати,
який мені співала мати
коли я вірив в чудеса.
Пора у сні шукати вічне,
яке до себе приютить…
У сні нотую кожну мить,
і кожне речення окличне.
26 квітня 2023 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990986
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2023
автор: володимир мацуцький