скрізь панував спокій...
і тіні в небі пливли,
тільки чутно тихий
Вій вітру за спиною
чиясь тінь ковзає…
Над чорною скелею
то стоїть призраком
тінь воїна.
тінь воїна мовчки
дивиться в ніч.
В очах його туга.
Шум вітру за спиною.
Мить до битви.
тінь воїна, знає,
ворог приречений.
у бою
воюють до смерті фатальної.
Виблискує сталь вогнями
І повітря голосно стогне
І тіні дві кружляють
У смертельній битві,
то тінь воїна
убивши мечем ворога
і тіні
відступили в нічну хмару,
залишивши
назавжди храм земний
Над похмурою скелею.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.08.2023
автор: NaTa Ly