Не вірю у вічного Бога,
Як віриш ти в Нього, кохана -
Всемилостивого, всеблагого -
Небесна моя ніжна манна.
Але коли б раптом повірив -
Просив би тебе не займати,
Просив би Його на колінах
Краси і життя не ламати.
Аби з голови жоден волос
Не впав, щоб лишилась такою,
Як є - я б здійняв в небо голос,
Щоб лишив тебе Він в спокої.
Якщо ж Він одне тільки знає -
Що мусить тебе направляти -
Хай в руки мої направляє,
Щоб міг я тебе обіймати.
В обійми мої, Господи.
В обійми мої...
Не вірю я в янголів з неба
На варті Небесної брами.
Та ось подивлюся на тебе -
Й гублюся - чи справді я правий?
Але якби в них я повірив,
Просив би уклінно зібратись,
Лишень щоб тебе боронити,
Й дорогу твою торувати.
Нехай у руці кожен янгол
Тримав би запалену свічку,
Щоб завжди була світла й ясна
Шляхів твоїх звивиста стрічка.
Щоб ними завжди ти ходила
В любові без горя і муки,
Щоб янгольський сонм тебе, мила,
Приводив до мене у руки.
В обійми мої, Господи.
В обійми мої...
Я вірю в Любов, моя мила,
І знаю - ти теж віриш в неї.
Я вірю - бо ти мої крила,
Ти долі осердя моєї.
Ти створена тільки для мене,
Мов тебе створив я власноруч,
Тож вірю і в шлях безкінечний,
Яким мандруватимем поруч.
Облиште жорстокі ці ігри,
Могутні стратеги небесні.
Святі, бодхісатви, месії -
Уявні, померлі, воскреслі.
Тримайте свічки перед нею,
Забудьте про справи величні.
Ходою легкою до мене
Аби поверталася вічно.
В обійми мої, Господи.
В обійми мої...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2023
автор: МАКСИМ САЛЬВА