Кому ти треба без любові?
Хто тебе буде, терпіти?
Тобі треба випити чужої крові
Аби ще крихту прожити...
Відрізані ангельські крила,
Не дають насолоди польоту
Якщо не вмієш творити,
Спитай себе - хто ти?
Для чого снуєш тут?
Що шукаєш, про що мрієш?
Крадеш? Брешеш? Вбиваєш?
А потім з цього радієш?
Звинувачуєш? А що вмієш?
Вважаєш, що живеш і віриш?
Думаєш вище злетиш?
Та знаєш - програєш, щезнеш...
І на світанку сонце зійде,
І освятить роси ранкові
Пощезне лихо все, все,
Змиє вода ріки крові...
Немає слів, не підібрати - не має,
Не пишеться рима - серце щемить...
Страшно коли людина в людині щезає,
Коли душа її вже не болить...
Нехай кожне з вас знає,
Це не можливо забути, спростити, простити...
На вас кара Небесна чекає,
За кожну краплю сліз, болю, крові за все...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990757
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2023
автор: DarkLordV