«ДЖОН ЯЧМІННЕ ЗЕРНО» == Переклад (автор Роберт Бернс)




***

(Історія  непокірного  козака  Джона)

***


Три  королі,

З  різних  сторін  --

Рішили  заодно  :  

--  Повинен  згинути,  

Безслідно,

Юний  козак  Джон  --

Ячміннеє  Зерно..!  



Згинь,  Джон,..

--  В  диму,  

В  пилу,..

Бо  твоя  доля  темна  буде,

Як  дно..!

І  ось  підривають  королі

Могилу,  де  зерно...



Весняний  дощ  прийшов,

Неждано

І..,  стука  у  вікно,

Де  у  квітневім  гулі  гроз,

Життя  йому  приніс  :

Той,  непокірний,

Джон  --  Ячмінне  Зерно,

Крізь  перегній  проріс...



Тож..,  літнім  сонцем  обпалений  --

Набряклий  перегній,

Став  в  полі  жити,

Тепер  --

Зеленою  травою

І..,  за  вітрами  хитро,  

Знову  --

Мотає,  

Джон  --  вусатий,  

Головою...



   Але..,  задушливої  осені  

Дано,  

Свого  --  новий  урок  

І..,  Джон  Ячмінне  Зерно  --

Від  вантажу  знеміг...  



Іржею  геть  покритий  весь,

Сухою,  

Він  --  польовим  пилом,

У  зерновій  сумі...



--  Аж  тепер,  

Ми,  впораємося  

З  непокірним  тобою  --

Радіють  королі  ...



 Косою  зрізаний  дзвінкою,

Він,  

Збитий  з  ніг  --

Повалений  у  прах,

І..,  скручений  мотузками,

Джон  --  полонений,

Трясеться  на  возах...



 Його  ціпами  стали  бити,

 Кидали  вгору  й  вниз  

І,..  щоб  вірніше  погубити,

Підошвами  пройшлись...



 Потім  в  яміні  із  водою  --

Топись..!

Пхали,  товкли  --

Пішов  на  дно,..

На  дно...  

Тепер,  звичайно,  

Пропаде  --

Той  Джон,

Ячміннеє  Зерно..!



І  плоть  його  спалили  --  

Спершу,..

 І  димом  стала  плоть...

   І  закрутилися  жорна,  

Каменем,

Щоб  серце  розмолоть...

Згубити  пам'ять

І...  змолоть...



Пройшов  вже  час

І...  ось  зима,

Щоби  згадати  все,

Що  було..,

А  де  наш  Джон..?

Той  Джон  лихий,

Який  пропав

Й  загуло.?!



Та  народ  хитрий..,

Щоби  просто  так

Забути  свою  працю,

Якою  іде  вік  --

Він  своє  добира,

Яким  живе  закон...

--  Готуйте  благородний  сік..!

В  ободами  скріплену  

Бочку,  збиту  з  дощок  --

Закиньте  Джона  в  ніч,

Як  сон...

І  в  ньому  --  

Хай,

Як  дуже  хоче  --

Таке  воно  :

Нехай  бунтує  Джон...  

Ячмінний  Джон..!

Забурено  зерно...



Три  королі  --

З  різних  сторін,

Зібралися  заодно,

 Перед  ними,

Знову  --  в  гуртку  ходить

Джон..,

Той  новий  Джон  --   

Хмільний  тепер..,

Ячмінне  Зерно..!



 О,..  холєра..!

Як  бризкає  силою  --

Дріжджовий..!

Клекоче  і  співає  --

Він  ходить  в  чаші  кругової,

Він  піну  на  підлогу  ллє..,

Він  радість  піднімає...



 Нехай  не  залишилося

Нічого,

Що  було  непокора  --

У  твій  розвіяний  вже  

Прах,  

Але  кров  зерна  твого,

Джон  --  чуєте  (?.!),

Живе  в  людських  серцях..!



Хтось,  

Гірким  хмелем  захоплений,  

Побачив  в  чаші  дно  

І...  тоді  істину  зрозумів,

Крикнувши  :  

--  Довіку  буде

 Прославлений  

Той  дивний  Джон,  

Що  пивом  став,

Як  мозок  просвітив  

Волею..!

То  сильне,..

Незламне,  як  Ми  --

Ячміннеє  Зерно..!

Будь-мо..!
-------------------------------------------------------------------
09.04.2003-27.09.2021;   Paris  (BnM  /  A)
==================================

(!!!)

«Тому  звітси  пішов  вираз  в  народі  :::
 "пляшку  --  на  трьох"..,  в  пам'ять  про  три  королі»  
------------------------------
(Автор  --  "Відроджуючи  таємні  знання  предків,  або  Семаргл  душі...")
======================

(Переклад  українською  --  Катинський  Орест)
-----------------
 Вірш  Роберта  Бернса  (пер.  С.Маршака  на  моск.)  

=======================

ID:   926422

Автор: Катинський  Орест  

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926422

(Katynskyy  Orest)

==================================










адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990646
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2023
автор: MAX-SABAREN