Сьогодні минає 7 років, як перестало битися
серце нашого тата, дідуся, прадідуся,
Філонюка Володимира Васильовича..
Світла пам'ять і Царство Небесне
нашому дідусеві!
Навчав ти нас, тату, як правдою жити,
Людей поважати і світ цей любити,
Сумління і совість щоб чиста була,
Щоб щира й відкрита лишалась душа,
І слабших жаліти, старих шанувати,
Та в скруті ніколи людей не лишати.
І знаєш, татусю, тобі це вдалося,
Бо наші всі дії в однім суголоссі
Лишають свій слід в цій стражденній землі -
Родинним корінням у нашім селі:
І дім збудував ти, і сад посадив,
І виростив діток, онуків глядів.
Хоч правдою стежка життєва ішла,
Та доля свої корективи внесла:
Прийшлось пережити і сина, й доньку,
Два внука рідненьких, дружину свою.
Крах доля у шлях роковий принесла,
Коли у життя увірвалась війна.
Тож серце здалося і горе зломило,
Боротись з бідою було вже несила…
В могилі сім років лежиш, спочиваєш..
І добрим лиш словом тебе ми згадаєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990602
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2023
автор: Ольга Калина