Дозріє аґрус на колючих вітах
і половина літа промайне.
Радіють сонцю та світанкам квіти
і ліпотою радують мене.
Старезний світ щодня у свіжих шатах
іде кудись неспішно через сад.
Для нього просто день один не втрата,
але за днем сумує вертоград.
А плесо неба розлилося синім
й мені здається я у нім пливу…
Отак спливає й літечко по днині.
Це сон такий чи це все наяву.
05.08.23р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990539
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2023
автор: Микола Соболь