І колись

І  колись,  говоривши  «прощай»,
Не  замислюючись,  я  не  пробачу!
І  тоді,  відпустивши  печаль,
Я  цей  світ,  наче  вперше,  побачу.

За  тобою  всі  двері  закривши,
Назавжди́  я  закрию  і  серце.
А  для  себе  лиш  щастя  зали́шу
І  забуду  про  тебе  й  про  все  це.

Лиш  минуле  все  наше  застигне
В  нашій  пам’яті,  в  наших  обіймах.
Я  не  раз  ще  згадаю  та  встигну
Все  забути,  коли  буде  потрібно!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2023
автор: В.О Кароока