Вже більше ніж п'ятсот світанків згірклих
Приходять на підміну сірим снам,
В яких оскалює потвора ікла,
І я кричу їй в морду- не віддам!
А потім жах повторюють новини,
Вогнем печуть і ятряться слова:
Убито і скалічено невинних.
Хижак нам знову в небо наплював!
Скажений, звісно, бризкає слюняво,
Хоч губить шмаття із смердючих тіл,
У хворій необузданій уяві
Народи підкорити захотів.
Я й уві сні ту морду ненавиджу.
Від ікол жовтих залишає слід
Щодня й щоночі. Прилітають хижі
Круки залізні із його боліт.
Та сниться: не віддам!- кричу потворі,
Тризуба піднімаючи в руці.
Іду на неї.Клацаю затвором,
І ненависну поражаю ціль!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990092
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2023
автор: Горова Л.