РозплЕскалось обіч дороги небо,
Цикорій квітне. Гордо піднімає
Блакитні бризки на високих стеблах,
Й колише теплий вітер синь безкраю.
Заплуталося в травах пряне літо,
Листає дні, до осені все ближче .
Дорога в поле, де цикорій квітне
Дитинством пахне і пройтися кличе.
Пробігтися по ній назустріч вітру,
Як мчалися роки тут безупинно.
Міняла кольори її палітра,
Сезони пролітали, як хвилини.
..
Цикорій майже в ріст. Торкає щоки.
Спадає спека, гасне день поволі.
Маленька я, білява й синьоока,
Згубилася між літ у цьому полі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2023
автор: Горова Л.