Пам'ятаєш, як з неба упасти могли тільки зорі?
Ми, закохані, їм довіряли бажання і мрії.
Ти мене обіймав, я у сильних руках тихо мліла...
Чи то з нами було? Плине наша ріка обміліла,
Скаламучені води війною ховає від взору.
Скроні мовби з густого туману давно вже у тебе.
Я торкаю губами їх мовчки, та чи заспокоюсь.
Знову видалась зоряна ніч невимовно гіркою.
Ти, тремтячу мене, обгортаєш своєю рукою.
...
Чи хотіло грозитися бомбами зоряне небо?
Чи хотіла земля розквітати скривавленим маком?
Підставляти поля під удари залізного смерчу?
Проростати хрестами і пахнути ворогом- смердом-
Тим, хто хоче усе, що вона народила, зітерти ?
...
В сильні руки твої я укотре ховаюся з ляку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989728
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2023
автор: Горова Л.