[b]В[/b] сутінках вечірніх поверталась,
[b]О[/b]гортав схвильовано туман,
[b]Л[/b]егітку легенько посміхалась,
[b]О[/b]х, як обіймав мене за стан.
[b]Г[/b]омоніли радісно долини,
[b]А[/b] в безмежжі зеленавих трав
[b]К[/b]олихались віти край стежини,
[b]Р[/b]озчинявшись у суцвітті барв.
[b]А[/b] хотілось слід мені лишити,
[b]С[/b]міло так пробігтись по росі,
[b]А[/b] у чарах ніженьки змочити,
[b]Я[/b]к приємно бути в новизні.
[b]К[/b]раєвиди душу забавляють
[b]В[/b] розмаїтті щастя і тепла,
[b]Е[/b]нергійно смуток проганяють
[b]Ч[/b]арами, як вміє лиш весна.
[b]І[/b] лечу окрилена в любові,
[b]Р[/b]ай та й годі в серці та душі,
[b]Н[/b]е знайти мені такого знову
[b]І[/b] не відшукать на всій землі.
[b]Й[/b]ого сяйво й мила неповторність
[b]С[/b]интезують велич у житті,
[b]М[/b]аю щастя, що така змістовність,
[b]А[/b] вона, мов світло у імлі,
[b]К[/b]олихавши чарами мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989404
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2023
автор: Наталі Косенко - Пурик