Здіймається рум'яним караваєм
Ранкове сонце, сиплеться в росу.
Як жаль, що вже пізніше розсвітає,
І захід ранній наганяє сум.
Куціє день, і ночі невблаганно
Прюнелевий подовжується шлейф.
Отак помалу літечка й не стане .
І скора осінь звістку надішле.
Листівок жовтих наштампує вдосталь,
Дбайливо ними вистелить стежки,
Намочить без жалЮ пухнасту постіль,
І вітром поздирає беручким.
Та поки недостигла горобина
Визиркує до яблук відбірних.
Чекає на морози безневинно,
У мріях червоніючи до них.
Терпкого засоромилася тіла,
Дрібна і непомітна поміж чар
Медами змащеного літа, що горіло
У ягідно- вишневих кумачах.
Та лиш вона, і осінь переждавши,
Яскрітиме шарлахом у зимі,
Одна і найсолодша і найкраща,
В холодній казці, білій і німій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2023
автор: Горова Л.