Я зупинився сьогодні, щоб порадіти,
Згадати прекрасне забувши про біль.
Просто вдихнути, просто любити,
Відчути цього моменту найблаженнішу ціль.
Сам на сам із своїми думками...
І хоча літо - в душі заметіль...
Все вкрите не прохідними снігами,
Завмер під ними мій світ.
Прийшла пора за себе радіти,
Настав час дозволити собі жити.
Годі за масками лицемірно тремтіти...
Мені гнів допоможе страх спопелити...
І десь за ілюзією тваринного страху
З-під снігу проб'ється росток сили
І проросте крізь тріщину у камені зневіри,
Розколовши печаль деревом віри.
Я просто людина і спотикаюсь як усі,
Але один момент дасть мені силу,
Щоб встати і продовжити іти,
Не плазувати, а на зустріч сонцю йти...
Я зупинився сьогодні, щоб порадіти,
Згадати прекрасне забувши про біль.
Просто вдихнути, просто любити,
Відчути цього моменту найблаженнішу ціль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2023
автор: DarkLordV