Як билинка засихаю
на чужині я...
За Долинською скучаю,
вже щоденно я...
Мені добре тут живеться,
все ж сумую я...
Моя хата там лишилась
лагідна моя...
І сумую, і радію,
що далеко я...
Повернутися боюся,
бо там йде війна...
Ні, я тут не засихаю,
гарно тут живу...
І читаю, і пишу я
про долю свою...
І про долю України,
всі мої думки...
Я до неї щодня лину,
й думаю таки...
Не спішу я в Україну,
там іде війна...
Наступають орка - свині,
Та жива вона...
І я вірю в перемогу
і у цій війні...
Уявляю ту дорогу,
що пройде вона...
Серед воїнів хоробрих
донечка моя,
Вигнать орків в Московію,
її завдання...
Вони справляться я знаю,
й перемогу жду...
Їм країну довіряю,
їм вірші пишу...
Ні, я вже не засихаю,
думи думаю...
Допомоги не чекаю,
а сама їм шлю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988205
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.07.2023
автор: геометрія