Коли нарешті стихне рик війни,
Сконає звір злотворний у печері,
То небо заблакитнить тьмяну сферу,
Врочисто вдягне димні ордени
Під арфу плинну сонце встелить
Терени, і запіють мовчуни.
Слізьми спокути змиють всі гріхи
За кров, що омиває плаху миру,
І видихне поміст пророче миро....
У висі знов окриляться птахи,
Вінок лавровий, огорнувши щиро.
Елей скрапне на зранені шляхи.
Земля затягне рани, а метал
Безсилий множить видихи офіри,
А попіл згарищ вже не буде сірим -
Покриє спраглим цвітом згубну сталь,
І вічність пам' яттю сердець засіє
Небесні ймення в праведну скрижаль.
Chara Vinna
©Інна Петренко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988155
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.07.2023
автор: Chara Vinna